Дмитро Таран

4 лютого 2010 року Президент України підписав закон №1798-VІ "Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» щодо питань студентського самоврядування". Можна кричати "Ура!", але не варто відразу цього робити.

Філософія. Чиє це завоювання та чи завоювання це?

Ліричний відступ. Колись давно автор і ще кілька активістів боролися проти одного, на нашу думку, незаконного будівництва. Довго боролися, деякі навіть під колеса машин лягали, скільки писали листів і скарг, все ніяк. Незабаром розпочала різко змінюватися влада та будівництво само якось різко зникло, а нові чиновники взагалі все квітами засадили. Будівельники та нова влада були з різних партій. Можна було зробити недорогий PR, бігаючи та кричачи, що ми вирішили проблему, але це була б неправда. Тому варто обережно ставитися до тих, хто на всіх усюдах кричить, як довго він боровся за права студентів і от, нарешті, прямо перед виборами - спішно прийнятий закон, причому, тільки "помаранчевою" частиною Верховної Ради.

Визначення, що таке студентське самоврядування?

Як і у всіх інших редакція закону немає чіткого визначення, що таке студентське самоврядування й що таке органи студентського самоврядування. Навіщо необхідні визначення? Величезна частина студентства просто "не в курсах", чим відрізняється студентське самоврядування від органів студентського самоврядування або від звичайних студентських організацій, або, взагалі, від профспілки студентів.

Наводжу своє, досить просте визначення, від якого й будую логіку статті. Студентське самоврядування - це поступові послідовні позитивні зміни, що не суперечать законодавству, в освітнім середовищі, побуті та дозвіллі осіб, які навчаються в вузі. А, відповідно, ті організації, що ці зміни роблять і варто йменувати органами студентського самоврядування. Тобто, студентська рада в гуртожитку - це орган студентського самоврядування, якщо він поліпшує побутові умови, звичайно. А як вони створюються: шляхом самоорганізації, вибираються, призначаються - нехай вирішують студенти самі в конкретному вузі й у конкретний період розвитку даних органів.

Нововведення - абзац одинадцятий частини другої статті 32 доповнити словами "за погодженням з органами студентського самоврядування"

Пару слів із приводу цієї норми. Сильні студентські лідери й без закону могли відбити тих, кого вигнали безпідставно (я особисто інформаційно консультував студентів, які були на грані відрахування - що можна зробити в їхній ситуації - не варто розуміти це як зловживання, бо в студента є, принаймні, тиждень до між тим, коли списки вивісили біля деканату, та остаточним підписанням наказу про відрахування ректором - не всі студенти це знають і опускають руки, а можна встигнути підтягти хвости й зупинити наказ), а слабкі й із законом не зможуть це зробити. Крім цього, з'являється нова ланка корупції, що може спрацювати при вирішенні питань про відрахування, відновлення або переведення студентів. А також, у самому тексті закону є зміни - в останній момент фразу "виключно за згодою органу студентського самоврядування" змінили на "за погодженням з органами студентського самоврядування". Начебто б нічого істотного, але друга (остаточна) фраза звучить якось м'якше, й "погодження" можна одержати заднім числом, натякаючи на те, що студента вже відрахували й нічого зробити вже не можна.

Легітимність - закон вимагає таємного голосування в усі органи студентського самоврядування

Згідно нового закону, більшість органів студентського самоврядування можна визнати нелегітимними, тому що мало які студентський організації самоврядування можуть похвастати таємними виборами. Крім цього закон залишає право студентів займатися студентським самоврядуванням безпосередньо, тобто самостійно, без органів студентського самоврядування. На практиці це виглядає так: якщо ви та ваші друзі хочете провести будь-який соціальний проект (що не виходить за рамки закону) на благо студентства вузу, то сміливо можете йти до керівництва вузу й просити допомоги - ви займаєтеся студентським самоврядуванням безпосередньо.

На думку автора, студентських організацій має бути багато та різної спрямованості, час монополії комсомолу пройшов. Велика кількість організацій різної спрямованості підвищує рейтинг вузу в очах абітурієнта. У Києво-Могилянській академії автор нарахував 18 кімнат з табличками різних молодіжних організацій (наукове товариство, дебатный клуб, центр студентського працевлаштування, англійський клуб, фотоклуб, студрада тощо), може тому студентів Могилянки так цінують у бізнесі, тому що вони розширюють свої обрії ще в вузі, шукають щось нове. Такі людські якості потрібні сучасному суспільству.

Представництво у Вченій раді вузу

Сильні лідери студентського самоврядування й так давно вже в ній, до їхньої думки прислуховуються, а кишеньковим лідерам мало що допоможе. Дуже, дуже далеко не всі викладачі готові підняти руку не так, як ректор - що говорити про студентів...

Майно

Відповідно до закону, студентське самоврядування - це невід'ємна частина громадського самоврядування відповідного вузу. Тобто, думаючи логічно, перше входить в останнє. Але, згідно тому ж закону, друге, що більше - громадське самоврядування - майна та грошових рахунків не має та вирішує тільки адміністративно-господарські питання, виробляє політику розвитку вузу. А менше - студентське - може мати грошові рахунки та майно, повинне бути забезпечене приміщенням і оргтехнікою за рахунок вузу. Досить дивно та необґрунтовано. Така норма викликає підозру в можливому підкупі частини студентства.

Фінансування

Відповідно до закону, фінансується студентське самоврядування, а не органи студентського самоврядування - це може означати, що фінанси можуть попросити й ті, хто здійснює студентське самоврядування безпосередньо, не через органи студентського самоврядування. Швидше за все таким активістам будуть відмовляти - для керівництва вузу зручніше працювати з однією організацією-монополістом і по двом-трьом напрямкам.

У законі не прописано яким чином має здійснюватися дане фінансування - перераховується на рахунки органів студентського самоврядування або витрачається відповідно до певних статей бюджету вузу. Головне, відзначено, що не менш 30% фонду має йти на підтримку наукової діяльності тих, хто навчається у вузі. По цій нормі "пахне" перевірками КРУ, й не зовсім зрозуміло, хто буде нести відповідальність при невірному використанні коштів - керівництво вузу або керівництво органів студентського самоврядування. Думаю, бухгалтери будь-якого вузу скажуть, що дана схема розподілу коштів порушує бюджетний і господарський кодекси та не реальна.

Автор вважає, що більша частина бюджету (якщо він має бути), спрямованого на студентське самоврядування, має розподілятися конкурсом проектів студентських організацій, органів студентського самоврядування й ініціативних студентських групи вузу.

Як висновок

Безумовно, прийняття закону - це крок уперед. Тепер із органами студентського самоврядування мають погоджувати ті рішення, які раніше приймалися тільки адміністрацією вузу. Можливо, якісь університети спохватяться та почнуть у себе створювати органи студентського самоврядування, в інших студентству виділять приміщення й оргтехніку. Але, що зміниться в основній масі студентства? Чи стане звичайним студентам від цього краще?

Вся діяльність студентського самоврядування в основному спрямована на студентів конкретного вузу, і автор не знайомий з тими фактами, коли корисні та ділові дії студентських активістів будь-яким чином блокувалися з боку адміністрації вузу; ректорату вигідно, коли органи студентського самоврядування працюють зі студентами, організовують їхнє дозвілля, надають додаткові навички та знання. Але все це було й до прийняття закону, тому що рівень організації або самоорганізації студентства залежить від самих студентів і їхніх лідерів, а також від можливості та бажання адміністрації допомагати студентам. І якщо підсилити головні фактори, закони будуть не потрібні.

Дмитро Таран

Для довідки. Закон України №1798-VІ "Про внесення змін до Закону України "Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» щодо питань студентського самоврядування" був прийнятий Верховної Радою України 19 січня 2010 року, підписаний Президентом 4 лютого та набув чинності 10 лютого після публікації в "Голосі України" за №23.