Олена Тюріна, тренерка школи для молодих починаючих журналістів і редакторів, що проходила 28-29 листопада 2009 року в Харкові

Публікуємо викладки Олени Тюріної, тренерки школи для молодих починаючих журналістів і редакторів, що проходила 28-29 листопада 2009 року в Харкові.

1. Інструмент журналіста - мова та мовні засоби. Він зобов'язаний уміти ними користуватися та користуватися вміло й грамотно. Відчуття та внутрішні здатності до опису - необхіжні для журналіста, але при цьому існує ще лінгвістична складова, база, без якої матеріали навіть найталановитішого журналіста можуть виявитися марними. Можна виділити дві складові професіоналізму журналіста:
- змістоутворююча, внутрішня - чуття, уроджене відчуття тексту, власний стиль, уміння вибрати цікаве, актуальне - все те, що робить матеріал оригінальним, такими, що запам'ятовується;
- формотворну - лінгвістичні знання, які роблять текст читабельним, приємним для сприйняття, дають гарантію адекватного сприйняття матеріалу читачем (усім знайома ситуація, коли текст неможливо читати через надлишок граматичних помилок, наприклад).

Для початку визначимося, що таке стилістика та навіщо вона потрібна журналістові й редактору, як вона використається в роботі друкованих ЗМІ. Отже, стилістика - це філологічна наука про використання мови, мовних засобів у ході мовного спілкування (усного та письмового). Стилістика нерозривно пов'язана з описовими філологічними дисциплінами - фонетикою, граматикою, фразеологією й, особливо, лексикологією. Описові дисципліни вивчають, що є в мові, якими засобами окреслюють думки, емоції, як передається інформація (звуки, лексичні прошарки, правопис - узгодження відмінків, зв'язки в словосполученнях тощо). Це статична сторона мови. Стилістика ж вивчає мову в динаміці, та відповідає на запитання, як використаються мовні одиниці для окреслення думок, емоцій, передачі інформації.

Чим стилістика може бути корисна журналістові? Стилістика визначає виразні можливості мовних одиниць (слів, фонетичних засобів, фразеологізмів тощо), головна увага звертається на екстралінгвістичні (позамовні) обставини та стилістичні умови використання мови. Тобто знання в стилістиці можуть допомогти журналістові правильно використати мовні засоби в тій або іншій ситуації, при написанні матеріалу для певної цільвої аудиторії або на певну тему. У зв'язках із читачами, соціумом і втілюється екстралінгвістичний бік стилістики.

2. Текст. Що створює журналіст? Статтю, інтерв'ю, матеріал... Журналіст створює, в першу чергу, текст. Що таке текст? Текст - це завершений мовний добуток, повідомлення, основні властивості якого: інформативність, цілісність, зв'язність, літературна обробленість (у перекладі з латини текст - тканина, зв'язок елементів усередині цілого).

Студент ХНТУСГ ім. П.М. Василенка Семен Хмельницький, учасник школи: "Вельми дякую організаторам за проведення такого заходу. Мені дуже сподобалося, багато цікавої та нової інформації почув. Я готовий і надалі брати участь у подібних заходах"

Тож, інформативність - це здатність тексту бути носієм інформації. При оцінці інформативності необхідно враховувати дві умови:
- екстралінгвістичну - відношення інформації до знань аудиторії (чим більше нової, цікавої та зрозумілої інформації містить текст, тим він більше інформативний);
- лінгвістичну - семантична (значеннєва) та синтаксична властивість викладу, яка дозволяє за допомогою однакової кількості одиниць передати різну по обсягу й якості інформацію.

Цілісність - тематична та змістовна єдність тексту, що підпорядкована одній ідеї, значеннєва закінченість. У якісному матеріалі завжди вловлюється основна значеннєва нитка, що розкриває тему з різних сторін. Цілість залежить не тільки від інформації, що мається безпосередньо в тексті, а й від інформації, що може знати читач у цілому, тобто від контексту. З нього беруться відомості, необхідні для правильного розуміння інформації.

Зв'язність - синтаксична властивість тексту, за допомогою якої забезпечується значеннєва цілісність. Зміст будь-якого тексту викладається лінійно, послідовно в ланцюжку взаємозалежних речень, кожна з яких здатна передати лише частину змісту й стає повністю зрозумілим лише в контексті всього добутку.

Літературна обробленість - відповідно до призначення, жанру та стилю ЗМІ - його обов'язкова особливість. Диктує цю необхідність опосередкованість спілкування, тобто відсутність контакту мовців (пишучих/читаючих). Будь-який матеріал ЗМІ, навіть якщо він імітує спонтанне, усне мовлення, має бути літературно оброблений.

3. Стилістика та стиль. Стилі називаються функціональними, тому що засоби мови, які в них використаються, служать для виконання того самого ж завдання, функції - передати наукову інформацію, скласти інструкцію, сформулювати закон, виступити з промовою, написати рекламний слоган тощо. Для кожного з таких завдань вибираються оптимальні, зручні для викладу даної думки, найбільш виразні мовні засоби.

Що ж таке стиль? Поняттям "стиль" ми позначаємо спосіб відбору певних мовних засобів із декількох можливих і принцип їхнього поєднання один із одним. Відокремлюють п'ять функціональних стилів: офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, розмовний і художньої мови.

Стиль створює стилеутворюючі фактори. Стилеутворюючий фактор - це обставина, що впливає на принципи організації мовних засобів у тексті того або іншого стилю, на способи, прийоми використання мовних засобів, на актуалізацію певних прошарків лексики (наприклад, термінології в науковому стилі). Стилеутворюючі фактори впливають на загальний принцип організації мовного матеріалу. Наприклад, спонтанний характер розмовної мови й її спонтанність, безпосередній особистий контакт учасників розмови визначають своєрідність розмовного синтаксису. Для публіцистичного стилю стилеутворюючим фактором є принцип чергування експресії та стандарту, діалогічність. Тобто стилеутворюючі - це й лексика, й синтаксис, й граматика, характерні для текстів даного стилю.

Викладач технічних дисциплін ХАДТ Олександр Калмиков, учасник школи: "Відмінний задум. Насправді чудова школа, ще один привід задуматися над тим, що важливо не тривалість навчання, а непідроблений інтерес до нього. Дякую всім організаторам! Давайте ще шкіл!"

4. Стиль та функціональні сфери мови. Мову можна розділити на дві глобальні функціональні сфери - на книжкову та розмовну мову. При такому розподілі враховуються:
- ситуація спілкування - офіційність/неофіційність;
- характер комунікації між учасниками спілкування: масовий, груповий, особистий.

Книжкова мова відбувається при масовій і груповій комунікації, розмовна - при особистій. До книжкової мови відносяться офіційно-діловий, науковий, публіцистичний і художній стилі, до розмовного - розмовний стиль.

Офіційно-діловий стиль обслуговує законодавство, діловодство, юриспруденцію. Він найтрадиційніший і консервативніший. Його призначення:
- об'єктивна інформація про відомий факт, подію, особу;
- точний, безпристрасний, логічно організований, лаконічний виклад сутності та фактичної сторони справи, інструкцій, приписів, правил тощо;
В цьому стилі простежується тенденція до об'єктивності, узагальненості, логіки, ясності, однозначності, системи доказів.

Науковий стиль забезпечує адекватну передачу наукової інформації, аргументоване виклад сучасного знання. Він прагне до об'єктивної, точної, логічної, цілеспрямованої передачі наукової інформації. У наукових текстах відзначається тяжіння до оптимальної організації мовних засобів при достатній інформативності тексту. Науковий виклад відрізняється узагальнено-відвернутим і логічним характером.

Публіцистичний стиль обслуговує сферу політики, його головне завдання - впливати на громадську думку, формувати її. Його мовна структура орієнтована на вираження політичних ідей, пропаганду, гостру полеміку, а також на висвітлення поточного життя, тлумачення, оцінку діяльності громадських, політичних організацій, офіційних установ тощо.

Розмовний стиль обслуговує сферу неформального усного спілкування - розмови, діалоги, суперечки. Основна функція мови - функція спілкування - виражається в цьому стилі найбільше повно. Він відрізняється спонтанністю, діалогічністю, міжособистісною комунікацією, і це визначає основні риси стилю:
- участь у мовному акті двох і більше людей;
- невимушеність;
- усна форма;
- діалогічність;
- персональна адресність мови;
- миттєвий зворотний зв'язок;
- спонтанність.
Розмовна мова більш компактна. Але її мовні засоби мають унікальну здатність проникати в інші стилі, особливо, у публіцистичний і художній.

Стиль художньої літератури. Єдність мови художньої літератури забезпечується такими факторами:
- естетична функція та функція впливу впливають на організацію мовної структури стилю;
- всі мовні засоби підкорюються принципу образного відображення дійсності.
Як відомо, художня література - це друга реальність, у ній може бути відображене все, що забажається авторові. Стиль та тематика самого художнього твору визначає набір мовних одиниць, які обирає автор.

1. Завдання редактора. Редактор і автор. Редактор і читач (прогноз сприйняття тексту).

Робота з рукописом. Найпримітивніша схема масової комунікації виглядає так: автор - текст - читач (глядач, слухач). Спілкування автора й читача опосередковано текстом. Редактор у цьому випадкові виступає в ролі професійного посередника між читачем і автором. Його основні завдання - аналіз, оцінка та поліпшення тексту відповідно до цілей комунікації.

Редактор і автор. Робота автора та редактора складна психологічно й етично. Адже редактор у цьому випадку є контролером, він перевіряє текст, втручається в нього, вносить зміни.

Перше питання: як це втручання має здійснюватися? Ідеально, якщо редактор і автор працюють разом - і тоді, коли зароджується задум, і коли добуток готується до публікації. Автор і редактор обговорюють концепцію тексту, редактор пропонує варіанти виправлення, а автор сам їх вносить. Виправлення, запропоновані редактором, мають бути глибшими, точнішими за композицією, стилем, ніж авторський текст. Крім того, потрібно вміти грамотно обґрунтувати свої виправлення.

Питання друге: наскільки глибоко редактор має право втручатися в текст? Отут головне пам'ятати про те, що редактор не автор, не остання інстанція, а помічник автора. Редактор удосконалює зміст і форму, але не має права втручатися в авторський стиль і концепцію. Дуже корисна річ - саморедагування, тобто поліпшення власного тексту. Перш ніж узятися за саморедагування, потрібно дати тексту відлежатися, тобто не доторкатися до нього якийсь час. Після закінчення часу можна узятися за саморедагування. Це перший ступінь відчуження. Друга - робота над рукописом разом з редактором, третя - публікація. Тоді автор уже нічого не може зробити, бачить рукопис зовсім іншими очами, всі свої помилки й погрішності.

Студентка ХНУ ім. В.Н. Каразіна Катерина Остроушко, учасниця школи: "Дякую тренерам, які виклалися на всі 100... Ну й, звичайно, тим хлопцям, що не тільки прийшли та послухали, але й запам'ятали хоча б частину тієї корисної інформації, що пролунала на школі"

Редактор і читач. У процесі комунікації редактор не контактує безпосередньо із читачем. Але, будучи читачем сам, може собі представити інформаційні потреби, психологічні особливості сприйняття тексту, рівень знань. Без цього неможливо спрогнозувати, як текст буде сприйнятий.

Редактор - перший читач матеріалу. Він може припустити, чи буде текст зрозумілим з першого разу або будуть потрібні зусилля для його сприйняття. Для текстів ЗМІ, реклами та PR важливим є фактор первісного сприйняття тексту - існує твердження, що якщо текст із першого разу не зрозумів хоча б одна людина, значить його не зрозуміють багато хто. Крім того, є така особливість психологічного сприйняття тексту, як необов'язковість знайомства з текстом. Це пояснюється тим, що багато хто знайомлять із матеріалами ЗМІ побіжно - перед телевізором, за їжею, у транспорті. Нудну інформацію ми відразу відкидаємо, а ту, в якій є зерна інтересу, ми теж не те щоб читаємо, а переглядаємо. Тому автор має стежити, чи відповідає розміщення значеннєвих акцентів розумінню тексту й утримання читацької уваги, чи викликає стиль викладу інтерес до теми, емоційний відгук.

Крім того, автор має поважати свою аудиторію. Моральні норми ніхто не скасовував! Але всі частіше мова ЗМІ грубішає, принижуються й осміюються культурні цінності, історичне минуле. Як неповага до аудиторії розцінюється й низький професійний рівень журналістів - безграмотність, невідповідний ситуації стиль, неправильні побудова й уживання граматичних і синтаксичних конструкцій.

Редактор і текст. Текст як об'єкт роботи редактори. Ми підійшли до найголовнішого - тексту. Усім нам, рано чи пізно, доводиться редагувати текст. Чи то редагувати чужий матеріал, чи то займатися саморедагуванням.

Текст - це завершений мовний добуток, основними властивостями якого є інформативність, цілісність, зв'язність , літературна обробленість.

Одна з основних функцій редактора - контроль якості мовного добутку. Загальна схема роботи редактора виглядає так. На першому етапі відбувається знайомство з добутком і постановка завдання редагування. При цьому редактор аналізує, наскільки дотримані параметри матеріалу: обсяг, жанр, тематика, виявляє достоїнства й недоліки рукопису. Потім редактор приймає рішення, чи повернути текст на доопрацювання або прийняти в роботу, як і в якому ступені правити. Сам процес редагування найбільш тривалий, для кожного тексту свій.

Отже, основні принципи роботи редактора з текстом:
- ознайомтеся спочатку з текстом повністю, майте чітке уявлення про його зміст, мету, концепції, композиції;
- принцип установки на можливу помилку: пам'ятайте, що в будь-якій частині тексту може бути помилка або погрішність;
- правте тільки після того, як чітко зрозуміли, у чому погрішність тексту й як її виправити;
- виправляючи помилку, пам'ятайте, що фрагмент, у якому вона втримується, - частина цілого, стежте, щоб виправлення не спричинило інші неточності;
- не затримуйтеся на важких місцях надовго, краще поверніться до них після повного виправлення;
- обмежуйтеся мінімально необхідними виправленнями;
- вносячи виправлення, зіставляйте свій і авторський варіант, вибирайте кращий;
- критично ставитеся не тільки до авторського варіанта, але й до своєму - Ви теж не ідеал.
І взагалі, пам'ятайте про іронічне висловлення щодо невдалого редагування: "Ціпок - це відредагована ялинка".

2. Читання та виправлення. Принципи виправлення.

Завдання редактора - підготувати текст до друку. Цей процес складається з двох операцій - професійного читання рукопису та виправлення.

Ознайомлювальне читання нічим не відрізняється від, наприклад, швидкого перегляду газети. Можна читати просто окремі слова або речення, можна читати по діагоналі, щоб побачити загальний сенс.

Аналітичне читання потребує від редактора граничної концентрації уваги, уміння ділити його на значеннєві частини, зіставляти їх між собою. Починаючи з аналізу форми тексту, редактор усе глибше проникає в сенс значеннєвих частин, їхні взаємини, відзначає помилки, значеннєві неясності, робить замітки на полях.

Шліфуюче читання. Після аналітичного читання йде сласне виправлення. А потім редактор ще раз перечитує текст - "шліфує". Завдання такого читання - визначити, наскільки виправлення вдалася, чи не стало гірше, ніж було. При шліфуючому читанні редактор аналізує вже власну роботу, перевіряє себе.

Виправлення як вид редакторської діяльності. Виправлення - це зміна тексту з метою вдосконалювання його форми та змісту. Виправлення може проводити сам автор з урахуванням побажань редактора (але так буває дуже рідко) або редактор. Вибір виду виправлення залежить від якості первісного тексту й від того, як і де його збираються публікувати.

Варто пам'ятати, що редакторський варіант тексту має право на життя тільки тоді, коли він краще авторського. Один з важливих принципів редагування - не захоплюйся!

По ступеню редакторського втручання в текст виділяють чотири види виправлення: вичитування, скорочення, обробка та переробка.

Студентка ХНЕУ Наталія Артюшенко, учасниця школи: "Знаєте, дорогі мої організатори, всі Вас розхвалюють-розхвалюють, а я просто скажу - все було супер! Всі були супер! І все буде супер! Дякую!"

Виправлення-вичитування - останній етап роботи, що здійснюється безпосередньо перед здачею матеріалу до друку. Є два види вичитування - коректорське й редакторське. При коректорському вичитуванні використаються два варіанти тексту - робочий, що правлять, і оригінал-рукопис. Мета коректорського вичитування - звірити аж до знака оригінал і робочий текст. Крім того, перевіряються заголовки, ілюстрації, фотографії та підписи до них. Редактор при вичитуванні має дуже уважно прочитати текст, виявити значеннєві й стилістичні недоліки (якщо вони залишилися).

Пам'ятайте, що грамотність, коректність оформлення тексту - це не просто етика, а ще й закон психологічного сприйняття тексту. Різнобій у тексті дратує, і читач починає негативно ставитися до тексту, яким би захоплюючим він не був!

Виправлення-скорочення. Його мета - зменшити обсяг тексту. У техніці скорочення відрізняють два прийоми: скорочення частинами, коли з тексту забирають більш-менш розгорнуті фрагменти, що представляють єдине значеннєве ціле (це може бути підтема, подробиці, довгі ряди однорідних даних тощо); внутрітекстове скорочення - коли за рахунок перебудови речень, викреслювання непотрібних деталей, слів, характеристик обсяг зменшується, але зміст зберігається повністю.

Виправлення-обробка застосовується, коли авторський варіант прийнятний за формою й змістом, але має потребу в численних виправленнях. При виправленні-обробці вдосконалюються логічна та фактична основа тексту, композиція, стиль викладу.

Виправлення-переробка - найскладніший вид виправлення, що застосовується тоді, коли текст містить цікаву інформацію, але абсолютно неприйнятний літературно.

1. Робота з логічною основою тексту. Логічність - природна властивість нормальної здорової свідомості. Можна мислити, говорити, думати логічно, не знаючи та при цьому не порушуючи законів логіки. Але, на жаль, подарунок логічно мислити дається від природи не всім. Часто ми чуємо зауваження: нелогічно, непослідовно... Причому людина, що робить ці зауваження, не завжди в стані пояснити, у чому ж конкретно він бачить нелогічність тощо. Редактор, у силу специфіки своєї роботи, має вміти знайти й проаналізувати причинно-наслідкові зв'язки в тексті, логічні одиниці, відстежити всі логічні ланцюжки.

Краще зупинимося на деяких прикладах порушення логічних зв'язків:
- "Схиляється мерехтливий і світний диск"... У цьому реченні вкладено три судження: диск, що схиляється, диск, що світиться, та диск, що мерехтить. Якщо ми зіставимо два останніх судження - побачимо логічне протиріччя;
- "Найпопулярніше ім'я в Москві - Настя. На кожну тисячу новонароджених дівчинок у середньому 100 Анастасій. Це ім'я стабільно тримає першість уже протягом п'яти років. Не менш популярні Ганна, Марія, Катерина" - зіставлення виділених суджень виявляє неправомірність другого з них - має бути "трішки менш популярні";
- "Ямайські рибалки піймали величезну білу акулу, що виявилася вегетаріанкою. Коли їй розпороли черево, то в ньому виявили стародавню друкарську машинку, фотоапарат, окуляри, дві пари чоловічих штанів" - до висновку, що акула навряд була вегетаріанкою, приводить не зіставлення суджень, а зіставлення першого судження з імовірним наслідком із другого. Навряд чи акула могла з'їсти всі ці речі без їхніх господарів; виходить, вона м'ясо все-таки їсть.

2. Робота з фактичною основою тексту. У ЗМІ та PR фактом прийнято називати новину, реальну подію, покладену в основу повідомлення. Таке трактування охоплює лише найцікавішу та важливішу частину фактичної основи тексту - те, заради чого він створюється. Але для редактора має бути важливо й те, що оточує даний факт - дата, особи, обставини, сама подія. Всі ці дрібниці мають працювати на розкриття теми та бути правдивими. Тому під фактом розуміють будь-який елемент реальної дійсності, що знайшов відображення в тексті.

Потрібно знати, наскільки факт новий, важливий, наскільки характеризує описуване явище; чи досить наведених фактів, щоб текст задовольняв інтереси аудиторії, або, навпаки, чи не перевантажений текст малозначущими фактами тощо.

Наступний крок - простежити, щоб всі факти були правдиві та сформульовані чітко й недвозначно. Всі факти необхідно перевіряти. Золоте правило - не знаєш, не пиши! Редактор зобов'язаний стежити й за такими речами, як виникнення перебільшень. Наприклад, один рекламний ролик стверджує, що за рік жінка з'їдає біля кілограма губної помади. Наші люди допитливі, взяли та й прикинули, що якби жінка з'їдала за рік кіло помади, їй би довелося мазати її на хліб, як масло.

Дуже часто помилки виникають від того, що автор, дуже чітко уявляючи собі предмет опису, неправильно називає його, плутає назви. Просто першим бере те, що підкидає пам'ять. Наприклад, "розкопки стародавнього міста велися в усті Дону". Редактор чітко уявив собі місто на березі Азовського моря. Але й автор, і редактор упустили, що устя - це ділянка ріки, де вона впадає в море, тобто вода. Автор і редактор поплутали устя та низов'я.

3. Композиція. Термін композиція в перекладі з латини означає складання. Як розділ мистецтвознавства, літературознавства та мовознавства вчення про композицію виявляє закономірності побудови цілісного добутку.

Композиція тесту - це будова, структура добутку, послідовність значеннєвих фрагментів, що утворять зв'язний відносно змісту та форми текст. Композиція - одна з універсальних, основних категорій, що пов'язують мовну форму зі змістом.

Є жанри, у яких композиція строга, послідовність значеннєвих елементів чітко задана - рекламні оголошення, афіші, плакати. Є жанри, що допускають варіювання значеннєвими елементами, наприклад, репортажі. Ну і є зовсім вільні жанри: нариси, есе, статті.

Вимоги до композиції тексту ЗМІ:
- відповідність композиції й теми, ідеї, специфіки;
- послідовність у викладі, відсутність перескоків з одного на інше, чіткість композиційних переходів;
- хід викладу - від відомого до нового, від сьогодення до майбутнього, від причин до наслідків;
- повнота, вичерпаність теми в межах авторського задуму;
- домірність частин добутку, але з урахуванням важливості кожної з них (що важливіше, про те й говоримо);
- доцільність застосування даного композиційного прийому.
Нагадаю, що текст складається із двох композиційних частин: рамки (заголовки, врізка, вступ, висновок) і основної частини. Завдання рамки - привернути увагу читача, дати основну інформацію про тему та зміст тексту. Призначення основної частини - передати інформацію з теми в оптимальній мовній формі.

Аспірантка НТУ "ХПІ" Катерина Ситнікова, учасниця школи: "Дякую організаторам проекту та тренерам. Довідалася багато нового для себе. З задоволенням прийшла б ще - не забудьте про мене на нових заходах..."

Головні редакторські вимоги до змісту - повнота та послідовність викладу, чіткий взаємозв'язок частин. Текст, розбитий на частині механічно, хаотично сприймається погано.

4. Стилістичне виправлення. Стилістичне виправлення - це останній етап редакторської роботи, що надає тексту цілісність, що приводить його у відповідність із мовною нормою, стилем, жанром і задумом автора. Але здійснюватися вона має в останній момент, після того, як виправлена композиція в цілому, перевірені способи викладу та факти.

Основні принципи та критерії стилістичного виправлення. Науковою базою стилістичного виправлення служать знання закономірностей культури мови, функціональної стилістики та літературної норми. Літературна норма - це прийняті в мовній практиці правила вживання мовних одиниць будь-якого рівня. Найважливіша особливість норми - її стилістична ц історична мінливість. Це значить, що в конкретний період у мові можуть співіснувати значеннєві та стилістичні варіанти, пов'язані з конкуренцією старої й нової норми (адже мові властиво постійно змінюватися). У таких випадках утвориться зона нестійкої норми та з'являється свобода дій для різного роду мовних помилок.

Робота редактора в таких умовах актуальна та важка одночасно. Завдання редактора - знайти золоту середину між нормою та припустимим відхиленням від неї. Відхилення від норми припустимо в тому випадку, коли з його допомогою можна красномовніше розкрити мислення, естетичні переваги особистості. Найскладніше в такому випадку - відрізнити мотивований відхід від норми та помилку, адже те, що сприймається авторами й редакторами як спосіб виразності, читачами часто оцінюється як вульгарність, брутальність або помилка.

Також редактор має пам'ятати про цільову аудиторію, на яку розрахований текст. У багатьох текстах, розрахованих на молодіжну аудиторію, сполучається стандарт і експресія, що часто порушує мовні норми. Вона може досягатися як лексично, так і граматично (наприклад, "Не гальмуй - снікерсуй!", "«Клінське» - просунуте пиво"). Завдання редактора - визначити, наскільки виправдана експресія. Часто рекламні тексти стають демонстрацією всіх існуючих мовних штампів: "Спадкоємна ворожка Марьванна зніме порчу, поверне коханого, приворожить...". Текст створювався з певною метою, але через надлишок штампів викликає лише посмішку та не виконує свого призначення.

Лаконізм теж важлива властивість тексту. Значеннєвий лаконізм обумовлений умінням автора обрати та представити достатню кількість потрібних фактів, не перевантажуючи текст. Але редактор має пам'ятати, що лаконічний автор - це не той, хто використає прості нерозповсюджені речення, а той, хто поширює та розширює речення винятково необхідними подробицями.

Олена Тюріна
Переклад Громадського інформаційно-аналітичного Центру для молоді

Для довідки. Школа для молодих починаючих журналістів і редакторів, що проходила 28-29 листопада 2009 року в Харкові, була організована комунальною установою "Харківський міський центр дозвілля молоді" і харківським молодіжним журналом "А5" Всеукраїнської мережі молодіжних видань "А5" за участі тренінгового центру "АТК".