Артем Коновалов “Відпрацювання” vs “отработкі”: підводні камені для студентів

Серед студентів існує категорія “страшилок” під назвою “відпрацювання”, до якої відносяться ситуації з (а) пропущеними парами, (б) організацією практик, (в) проживанням у гуртожитках і (г) обов’язковим працевлаштуванням випускників-бюджетників. Що слід знати молоді, яка навчається в вищих навчальних закладах, про те, як все правильно має відбуватися в цих випадках? Про все це далі докладно.

Пропущені заняття

Чи є відвідування всіх пар обов’язковим? Безсумнівно – так [1, ст. 55], виконання навчального плану є підставою для допуску до сесії [2, п. 3.12.2.1], а невиконання – підставою для відрахування [1, ст. 45]. Разом із тим особливо обдарованим студентам надана гарантія навчання за індивідуальними планами [3, ст. 42]. Також вузи можуть самостійно встановлювати порядок, за яким надавати право на вільне відвідування лекцій і консультацій студентам ІІІ і наступних курсів [2, п. 4.3], при чому інші заняття (семінари, практичні та лабораторні) лишаються обов’язковими для присутності.

Що ж робити студентові, викладачеві й адміністрації в випадку пропуску першим пар? Відповідь є простою – студент має виконувати навчальний план. У випадку, коли молода людина має певні причини не відвідувати пари, то є три виходи: (а) скористатися такими причинами для отримання “індивідуального графіку” навчання, (б) скористатися такими причинами для переривання навчання або академічної відпустки та (в) спробувати знайти у нормативно-правовому полі перелік (поважних) причин, за яких просто “прощають” прогули.

Якими ж є причини дозволеного невідвідування пар? Як уже було зазначено, вуз може самостійно (в рамках чинного законодавства) визначити порядок надання вільного відвідування своїм студентам [2, п. 4.3], тому за переліком підстав у цьому випадкові слід звернутися до, принаймні, деканату. Причинами переривання навчання є обставини, що унеможливлюють виконання навчального плану, а саме [1, ст. 45]:
– за станом здоров’я;
– призов на строкову військову службу в разі втрати права на відстрочку від неї;
– навчання або стажування в освітніх і наукових установах іноземних держав.
Академічна відпустка надається за станом здоров’я максимальною тривалістю до одного календарного року, а при необхідності продовжується ще на один рік, і право на неї мають студенти в випадку зниження працездатності внаслідок порушень функцій організму, які зумовлені [4]:
– гострими захворюваннями, що потребують тривалого відновлювального лікування;
– загостреннями хронічних захворювань або частими захворюваннями (понад один місяць за семестр);
– анатомічними дефектами, які не дають змоги провести відновлювальне лікування під час навчання.
Питання організації навчання на денному відділені при вагітності та пологах остаточно не врегульовано [5, С. 30-31] і як офіційно сумістити таким студенткам вузівський стаціонар із відпусткою по вагітності та пологах, відпусткою по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох (шести) років – питання відкрите.
Інших причин не відвідувати пари віднайти не вдалося, зокрема, до думки, що існує формальний (кимось колись затверджений) перелік “поважних причин” для пропуску занять у вузі, відношуся геть скептично.

Але посилання на наявність або відсутність т.зв. “поважних причин” за певних ситуацій у вузі присутні в багатьох освітніх документах. Можливо, слід припустити, що поважність причин має визначати викладач або адміністрація вищого навчального закладу.

Тож, повертаючись до того, як бути з пропущеними парами, маємо два шляхи: (а) мати поважні причини й отримати відповідні можливості (переривання навчання, індивідуальний план навчання чи “надолуження” успішності), (б) не мати поважних причин і мати відповідні наслідки (відрахування чи те саме “надолуження” успішності).

Яким же чином “наздогнати” навчальний план? Існує два урядових документи, які містили або містять таке поняття як “відпрацювання практичних, лабораторних і семінарських занять із дисциплін, що були ними пропущені без поважних причин”! Це “відпрацювання” є освітньою послугою, що може надаватися як платно, так і безоплатно. Стосовно державних і комунальних вищих навчальних закладів існує обмеження, встановлене законодавством, стосовно того, які послуги можуть бути платними, а які ні (стосовно приватних вузів про таке обмеження нам не відомо). Так, 1997 року Кабмін змінив перелік платних послуг, що надаються вищими медичними (!) навчальними закладами і науково-дослідними установами [6], до якого включив наступне: “відпрацювання студентами державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти практичних, лабораторних та семінарських занять з клінічних та медико-біологічних дисциплін, що були ними пропущені без поважних причин“. Ця норма чинна й сьогодні, тому студентам – майбутнім лікарям і провізорам – відпрацьовувати треба, ще й сплачуючи за це зі свого гаманця. Стосовно всіх інших спеціальностей у вузах, що фінансуються з Державного та місцевих бюджетів, то подібна послуга могла надаватися тільки протягом короткого часу в 2009 році. Тоді існував “старий” Перелік платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами [7], і до нього було внесено ряд змін [8], зокрема, затверджено таку платну послугу, як “відпрацювання студентами практичних, лабораторних та семінарських занять з дисциплін, що були пропущені без поважних причин“. Це викликало широкий громадський резонанс, що навіть Президенту довелося зупинити своїм Указом [9] дію цього документу та внести подання до Конституційного Суду [10]. Але майже відразу після цього уряд скасував свої нововведення [11] і до сьогоднішнього дня державні та комунальні вузи не мають такої платної послуги, про що свідчить уже “новий” Перелік платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності [12].

Окремо зазначу про перездачу іспитів і заліків, зокрема, по т.зв. “хвостівках”. Ця послуга не є платною в усіх державних і комунальних вузах. Але вона була такою в далекому 1997 році і, знов таки, в 2009 році. В останній раз вона звучала як “складання студентами вищих медичних закладів іспитів та заліків при ліквідації академічної заборгованості, що виникла під час проведення основної сесії ” [8].

Практики та стажування

З моменту оголошення про рекомендацію на зарахування й до 1 вересня, від моменту початку занять і до завершення навчання всі питання взаємодії між студентом і вищим навчальним закладом регламентуються, серед іншого, державними стандартами вищої освіти, одним із яких – навчальним планом спеціальності – визначаються (а) графік навчального процесу (“календарний план”: на яких тижнях відбуваються пари та контрольні заходи, коли тривають “літні” практики та канікули) і (б) об’єм зі змістом навчання (перелік усіх навчальних дисциплін і практик, кількість годин на них, коли викладаються, які контрольні заходи, яка й коли буде державна підсумкова атестація). Тобто з цього документу можна дізнатися, що, наприклад, для абітурієнтів-першокурсників до 1 вересня не передбачено жодного навантаження: ані пар, ані якихось практик чи інших зобов’язань різного характеру перед деканатом, кафедрою тощо. Це важливо в контексті того, що час від часу в деяких вузах від щойно зарахованих молодих людей і студентів вимагають пройти “отработку” або т.зв. “трудові семестри” (безкоштовні роботи на користь вузу в установленому самим вузом об’ємі), які все ще існують у Росії. Важливо розуміти, що державними стандартами вищої освіти в Україні такого виду навчального навантаження немає! Також чинним законодавством не передбачено й такого додаткового обтяження чи зобов’язання студента перед навчальним закладом.

Разом із тим, при проходженні практики влітку під час “переходу” з одного курсу на інший, слід уважно ставитися до організації такої практики, її програми. Літні практики (а згодом стажування чи переддипломні практики) мають різноманітні форми й проводяться за спеціально визначеним міністерським порядком [13] і вузівськими документами про практику. Серед останніх слід відзначити робочу навчальну програму кожної практики, з якою можна ознайомитися на кафедрі, яка організовує практику, або в спеціальному підрозділі, який координує практичну підготовку студентів усього вузу. В цьому документі визначається змістовне наповнення практики чи стажування.

Мешкання в гуртожитку

Окремою великою прогалиною в нормативно-правовому регулюванні освітньої галузі лишається питання проживання студентів у гуртожитку. На рівні закону передбачено, що порядок забезпечення студентів гуртожитком визначається урядом [1, ст. 54; 14, ст. 51], але сучасний українській Кабінет Міністрів так і не схвалив такого документу [5, С. 15]. Тому для вирішення цього питання використовують загальні норми Житлового кодексу, а також два суперечливих документи [5, С. 15]: Постанову Ради міністрів УРСР “Про затвердження Примірного положення про гуртожиток” від 3 червня 1986 року №208 і Наказ Міністерства освіти і науки “Про затвердження Примірного положення про студентський гуртожиток вищого навчального закладу” від 13 листопада 2007 року № 1004. Саме на підставі цих документів (а також загальних норм цивільного права) студентам пропонується укладати угоду на проживання в гуртожитках. У цьому документові вищий навчальних заклад може виставити незаборонені законодавством додаткові умови для проживання, з якими студент має погодитися (якщо хоче жити в такому гуртожиткові). Тому дуже важливо прискіпливо вивчати договори чи угоди, за якими студентам пропонують мешкати гуртом. Саме в таких документах передбачаються вимоги по прибиранню приміщень, території і т.п. Але, свого часу, пропонувалося залучення до господарських робіт зробити обов’язком мешканців студентських і учнівських гуртожитків по замовчуванню [15].

Обов’язкове працевлаштування бюджетників після закінчення вузу

Не буду окремо зупинятися на темі відпрацювання випускниками, які навчалися за рахунок Державного бюджету, трьох років “за розподіленням”, бо вже раніше присвятив цьому великий огляд [16]. Також цікаво проблему з точки зору прав людини розглянуто в [17]. Крім того, Дорожньою картою розвитку української освіти, схваленою в лютому цього року [18], передбачається скасування урядової норми про “відпрацювання” (до чого відомство Сергія Квіта докладає зусиль [19]), а у Верховній Раді зареєстровано законопроект, який додатково виключає відповідну норму з Закону “Про освіту” [20].

Тож, як загальний висновок зазначу, що студентам слід уважно ставитися до процесу відносин із вищим навчальним закладом, цінувати можливості вищої освіти, а викладачам і керівникам вузів – бачити в молодих людях партнерів, зацікавлених у професійному становленні.


Використані джерела
1. Закон України “Про вищу освіту” від 17.01.2002 року № 2984-III (зі змінами) [Електронний документ] // База “Законодавство України” – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2984-14
2. Наказ Міністерства освіти України “Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах” від 02.06.1993 року № 161 [Електронний документ] // База “Законодавство України” – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0173-93
3. Закон України “Про освіту” від 23.05.1991 року № 1060-XII (зі змінами) [Електронний документ] // База “Законодавство України” – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1060-12
4. Наказ Міністерства освіти України та Міністерства охорони здоров’я України “Про затвердження Положення про академічні відпустки та повторне навчання в вищих закладах освіти” від 6 червня 1996 року №191/153 [Електронний документ] // База “Законодавство України” – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0325-96
5. Права студентів, у 2 ч. [Текст] / Автори-упорядники: Коновалов А.В., Шишкова М.О. – Ч.1. – Х.: 2008. – 76 с.
6. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров’я та вищих медичних закладах освіти” від 17 вересня 1996 року №1138 (зі змінами) [Електронний документ] // База “Законодавство України” – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1138-96-п
7. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами” від 20 січня 1997 року №38 (зі змінами) [Електронний документ] // База “Законодавство України” – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/38-97-п
8. Постанова Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України” від 14 квітня 2009 року №369 [Текст] // “Урядовий кур’єр” – 25.04.2009, №75
9. Указ Президента України “Про зупинення дії деяких положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 року N 369″ від 30 квітня 2009 року №285/2009 [Текст] // “Урядовий кур’єр” – 15.05.2009, №84
10. Конституційне подання Президента України від 30.04.2009 року [Електронний документ] // База “Законодавство України” – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/n0009100-09
11. Постанова Кабінету Міністрів України “Про визнання такими, що втратили чинність, постанов Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 р. N 369 і від 7 травня 2009 р. N 447″ від 5 червня 2009 року №603 [Текст] // “Урядовий кур’єр” – 20.06.2009, №109
12. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності” від 27 серпня 2010 року №796 (зі змінами) [Електронний документ] // База “Законодавство України” – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/796-2010-п
13. Наказ Міністерства освіти України “Про затвердження Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України” від 08.04.93 року №93 (зі змінами) [Електронний документ] // База “Законодавство України” – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0035-93/
14. Закон України “Про освіту” від 23.05.1991 року №1060-XII (зі змінами) [Електронний документ] // База “Законодавство України” – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1060-12
15. Коновалов А. Вхід вільний, але з віниками [Електронний документ] / Артем Коновалов. – Режим доступу: https://www.facebook.com/polocki/posts/644136182281088
16. Коновалов А. Отработка после института: основания и опасности отказа [Електронний документ] / Артем Коновалов // Газета молодежных организаций “Парк Горького”. – Режим доступу: http://park.in.ua/job-and-education/otrabotka-posle-instituta-osnovaniya-i-opasnosti-otkaza.html
17. Баглай Т. Прихована примусова праця випускників вищих навчальних закладів України: більше ніж проблема цивільних правовідносин [Електронний документ] / Тетяна Баглай // Мережа активістів правозахисного руху. – Режим доступу: http://hr-activists.net/blog/prikhovana-primusova-pratsya-vipusknik-v-vishchikh-navchalnikh-zaklad-v-ukra-ni-b-lshe-n-zh-pro
18. Коновалов А. Дорожня карта розвитку української освіти стала доступна загалу [Електронний документ] / Артем Коновалов. – Режим доступу: https://www.facebook.com/polocki/posts/775315492496489
19. Квіт С. Ми тричі подавали на візування проект відповідної Постанови КМУ [Електронний документ] / Сергій Квіт. – Режим доступу: https://www.facebook.com/polocki/posts/834805973214107?comment_id=834855196542518&offset=0&total_comments=4
20. Коновалов А. Відпрацюванню бій [Електронний документ] / Артем Коновалов. – Режим доступу: https://www.facebook.com/polocki/posts/599304730097567

Учасник доповіді Президентові України, Верховній Раді, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні "Молодь в умовах становлення незалежної України" за 1991-2011 рр.
Виконавець програми-переможниці Конкурсу проектів програм, розроблених громадськими організаціями стосовно дітей, жінок та сім’ї, Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту в 2006 році
Номінант конкурсу "ТОП 10 молодіжних організацій України" в 2010 році, що проводився "StudNews" серед 2891 його читачів для організацій, які провели щонайменше один всеукраїнський проект